послухай

Шанлиурфа – місто, про яке можна розповісти багато історій. Іноді ці історії можна почути на вулиці в звучанні народної пісні, іноді в звуках ударів молотків майстрів, а іноді в щебетанні птахів, для яких небо міста стало домівкою.

Музика є однією з невід’ємних складових культури Шанлиурфи. Єпископ місцевої академії Бардайсан є засновником ассирійської поезії. Пізніше єпископ Ефраїм допрацював цю поезію, створив хори, в яких співали монахині та навчив їх співати написані ним духовні псалми та співанки. Відомі духовні псалми Нсібін, були написані Ефраїмом в Шанлиурфі. Читання псалмів ассирійською мовою під час служби стало стійкою звичкою з перших днів християнства.

Ця музична культура, що налічує тисячі років, продовжує своє існування в різних формах і сьогодні в Шанлиурфі. Розвиток музичної культури в Шанлиурфі та її поширення, а також поява нових музичних творів та виконавців, безсумнівно, завдячує традиційному музичному вечору «сира геджесі». А також перець-ісот! Тому що вважається, що краса голосу місцевих музичних виконавців походить від гостроти ісоту.

«Сира геджесі»

«Сира геджесі» – це, як правило, зустріч, на якій група товаришів-однолітків збирається разом щотижня у будинку іншого члена групи зазвичай зимовими місяцями. Оскільки ці зустрічі проводяться в певному порядку, згідно черги, вони отримали назву «сира геджесі» (дослівний переклад – «вечір черги). На цих зустрічах, які є своєрідними зібраннями, молодь вивчає традиції, правила соціального життя, повагу, толерантність, гостинність та солідарність. Тому що ті, хто бере участь у такому «вечорі черги», повинні дотримуватися правил «сира геджесі». Необхідно дотримуватись заздалегідь визначеного часу приходу в чергу. Ті, хто не дотримується правила, караються. Гості або люди похилого віку, що приходять в чергу, займають місце вгорі на знак поваги; господар дому сидить біля дверей. На вечорі «сира геджесі» під час виконання музичної композиції говорити та спілкуватися небажано. Група черги обирає свого лідера. Лідер бере на себе керівництво вечором «сира геджесі» та накладає покарання на тих, хто порушує правила.

На цих зустрічах також співають народні пісні «тюркю» та смакують місцевими традиційними стравами. Найбільш шанованою стравою на вечорі «сира геджесі» є чікьофте (невеликі котлетки з сирого м’яса або булгуру). Враховуючи ці особливості, «сира геджесі» – це не зовсім музичний захід. Але музика є важливою складовою вечора «сира геджесі».

«Сира геджесі» насправді схожа на консерваторію. Існують відносини майстер-підмайстер. Молоді люди навчаються у своїх майстрів грати на інструментах, вивчають правила поведінки та манери. Тренують вуха, руки та язики. В такі вечори співають ліричні та традиційні народні пісні. Основні інструменти, на яких грають: саз, кавал, уд, тамбур, канун та скрипка.

У більшості історичних будинків Шанлиурфи, які сьогодні слугують гостьовими будинками, для туристів проводять організацію вечорів «сира геджесі». Ви можете прийняти участь у такій зустрічі та в музичному супроводі насолодитися традиційними місцевими стравами.

Птахи Шанлиурфи

Одне з найпопулярніших народних занять у Шанлиурфі – птахівництво. Жителі Шанлиурфи дуже люблять птахів. Хоча птахівництвом займаються в якості хобі, це заняття також сприймається як професія зі своїми особливостями, і людей, які годують птахів та піклуються про них, в народі називають "птахівниками". Кількість птахів, яких тримають вдома, становить близько 25 тисяч.

З іншого боку, птахи є важливою частиною дикої природи, якій дала життя Месопотамія. Окрім лисих ібісів (Geronticus eremita), які перебувають під загрозою зникнення та знаходяться під охороною в місті Біреджік, в місті Шанлиурфа живуть: іракський бовтун (Turdoides altirostris), піщана куріпка (Ammoperdix griseogularis), зелена бджолоїдка (Merops persicus), бігунок (Cursorius cursor), кречетка (Vanellus gregarius), дрофа (Otis tarda), пустельна совка (Otus brucei) , малий рябий водомороз (Ceryle rudis), турач (Francolinus francolinus) та пустельний жайворонок (Ammomanes desertii). Саме тому в кожному куточку міста можна почути спів різних птахів.

Історичні вулиці Шанлиурфи

Вулиці та будинки є важливою частиною історичної архітектури міста Шанлиурфа. На щастя, значна частина цієї архітектури, що складається з сотень прекрасних будинків та вулиць, збереглася до наших днів. Шанлиурфа, одне з рідкісних міст, яке збереглося до наших днів, врятувавши значну частину своєї цивільної та монументальної архітектури, з його історичним центром міста є кандидатом до Списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО. Прогулюючись вулицями міста, можна почути місцевих жителів, що розмовляють різними мовами та діалектами або до вас можуть долетіти далекі звуки музичних інструментів та народних пісень.

Ринок мідників

Шанлиурфа – місто, яке славиться своїми ринками та існує разом з ними. Практично для кожного сектору чи товару в Шанлиурфі існують свої ринки. Мабуть, найвідоміший із цих ринків це Ринок мідників («бакирджилар чаршиси»). Той факт, що вироби з міді досі використовуються в культурі Шанлиурфи, та особливо в її гастрономічній складовій, забезпечує безперервний розвиток «мідної справи». Вироби з міді також є дуже популярним сувеніром / згадкою на пам’ять серед туристів. Однак магія Ринку мідників - ані в традиційних покупках туристів, ані в блиску міді. Атмосфера створюється ударами молотка, яким майстри уміло стукають по металу, щоб створити неймовірної краси вироби в своїх відкритих з самого ранку майстернях. Джерело натхнення секретів майстерності, що протягом століть передаються від майстра учню, у нескінченному циклі “від людині — бронзі” та “від бронзи — людині”. Незважаючи на те, що тут немає жодного диригента оркестру, майстри мідної справи знають, на які клавіші ударяти сильніше, а на які – ніжніше, та як своїми досвідченими рухами перетворити цей витончений мідний матеріал у неймовірний витвір.